Значення елементів мінерального живлення NPK

Азот (N)

Фізіологічна роль азоту: азот є найбільш лімітуючим елементом мінерального живлення при формуванні високої продуктивності культур. Атомами азоту створюється основа протоплазми клітин. Він є складовою нуклеїнових кислот, амінокислот, білків, ліпоїдів, хлорофілу та багатьох ферментів. Сільськогосподарські культури проявляють більшу потребу в азоті, аніж в інших елементах мінерального живлення. Достатній вміст азоту в культурах забезпечує активний перебіг усіх життєво важливих фізіологічних процесів. Азот бере участь у синтезі зеленого пігменту (хлорофілу), без якого неможливий фотосинтез, перетворення сонячної енергії в енергію хімічних зв’язків. Амонійний азот бере участь у синтезі амінокислот, які є складовою білків. За рахунок азоту поліпшується ріст і розвиток культур: утворюються міцні стебла, листки набувають темно-зеленого кольору, поліпшується формування репродуктивних органів (квіток, плодів, насіння), підвищується стійкість культур до стресів та їх продуктивність.

ДЕФІЦИТ АЗОТУ

Ознаки нестачі азоту: нестача азоту викликає порушення енергетичного обміну культур, вони гірше використовують світлову енергію; знижується інтенсивність фотосинтезу; зростають енергетичні витрати на підтримку структури цитоплазми клітин. Азотне голодування знижує водоутримуючу здатність тканин культур. Дефіцит азотного живлення також зменшує ефективність використання культурами води та призводить до зниження їх врожаю. За нестачі азоту пригнічується ріст і розвиток культур (стебла потоншуються, стають витягнутими, слабко розгалужуються, зменшується розмір листків, погіршується формування репродуктивних органів (органів плодоношення), зав’язь і плоди передчасно опадають), внаслідок чого знижується і продуктивність культур. За нестачі азоту спочатку знебарвлюються нижні листки, починаючи від верхівки до країв листків, їх колір змінюється від темно- до світло-зеленого. Листки поступово набувають помаранчевого та червонуватого відтінків і засихають та опадають. Нестача азоту на культурах може проявлятися на забур’янених ділянках, на кислих, перезволожених ґрунтах, у холодну погоду та за тривалої посухи.

Фосфор (P)

Фізіологічна роль фосфору: фосфор відіграє важливу роль у фізіологічних процесах. Він бере участь у синтезі білків, репродуктивному процесі, енергетичному обміні, створенні клітинних мембран і передачі генетичної інформації. Фосфор прискорює ріст і розвиток культур, сприяє швидкому формуванню кореневої системи, всім процесам, пов’язаним із заплідненням квіток, утворенню зав’язі, формуванню та достиганню плодів, підвищує стійкість культур до хвороб, врівноважує дію азотних добрив. Фосфор є стимулятором цвітіння. За достатнього фосфорного живлення культури стають більш холодо- та морозостійкими. Фосфор сприяє більш економному витрачанню води, покращуючи таким чином водний режим культур. Фосфоровмісні добрива забезпечують покращення рівня врожайності культур навіть за низького забезпечення їх водою.

ДЕФІЦИТ ФОСФОРУ

Ознаки нестачі фосфору: яскравіше виражені на старих і нижніх листках. Нижні листки набувають тьмяно-сірого або темно-зеленого відтінку. Згодом на листкових пластинках з’являється пурпуровий відтінок, листки скручуються та передчасно відмирають. Нестача фосфору може посилюватися на ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини, підвищеною кислотністю або на лужних ґрунтах та на ґрунтах із високим вмістом заліза.

Калій (K)

Фізіологічна роль калію: калій сприяє обводненню протоплазми та підвищує її водоутримуючу силу. Калій бере участь у гідратації колоїдів цитоплазми. Фізіологічна роль калію в цьому процесі полягає в тому, що він створює осмотичний тиск у клітинах і безпосередньо зв’язує диполі води. Калій є активатором більше 60 ферментів і ферментних систем. Він бере участь у транспортуванні продуктів фотосинтезу до репродуктивних органів. Через активування хлорофілу калій опосередковано є учасником енергетичного та вуглеводного обмінів, сприяє переміщенню вуглеводів з органів утворень до органів накопичення (коренеплоди та репродуктивні органи). Калій регулює роботу продихів листків у процесах фотосинтезу та транспірації, підвищує посухо-, холодо-, морозо- та зимостійкість, стійкість культур до хвороб, покращує їх цвітіння та плодоношення, позитивно впливає на смакові якості плодів. Калій бере участь у формуванні високої врожайності з поліпшеною товарністю та якістю.

ДЕФІЦИТ КАЛІЮ

Ознаки нестачі калію: дефіцит калію призводить до того, що азот не включається в процеси обміну. Це знижує вміст амінокислот в організмах культур. За нестачі калію листя стає гофрованим (куполоподібним), воно в’яне й опадає, знижується тургор. Найчастіше ознаки дефіциту калію проявляються на краях листків, які покриваються зеленими плямами, а за гострого дефіциту вони стають коричневими, та утворюється «крайовий опік». Нестача калію знижує врожайність та якість товарної продукції; погіршується здатність плодів та овочів до зберігання. Нестача калію може посилюватися на кислих, піщаних або важких ґрунтах, за посушливих умов, за надмірної кількості опадів, на ґрунтах із високим вмістом магнію та натрію.

Джерело: Довідник "Аптека садовода" 2023р.